Le blog

Всяке мовне

Fri, 18 May 2012 20:49:29 GMT

Накопичилось, тож щоб не створювати десяток постів, викладу все однією купою.

Є такий гарний польський фразеологізм — walić konia («валити коня»). Слово «кінь» тут вживається на позначення, кхе-кхе, апарату, що бовтається у чоловіків між ногами. Так, от, зустрів гарний каламбур у блозі польського вчителя: «Twoja stara jest tak stara, że waliła konia trojańskiego»

Я тіки нещодавно зрозумів, що «авторитаризм» — це від «authority». Ну, тобто в англійській мові «authority» — це одночасно «авторитет» та «державна установа». Відповідно, слова «authoritarian» та «authoritarianism» набувають зовсім відмінного вмісту, ніж наше «авторитарний», «авторитаризм»,, які ми не пов’язуємо із нашим же словом «авторитет». Це ніразу не диктатура (хоч і вживається як її синонім).

За останній рік ситуація із вживанням в укрнеті «пані та панове» versus «панове» суттєво змінилася на користь перших. Тепер це 302’000 результатів versus 52`800, в які на останній сторінці потрапив і мій пост про це (а тепер ще й цей потрапить). Навіть якщо це не реальний прогрес, а просто ґуґл щось змінив у алгоритмі пошуку, все одно приємно дізнатися, що підарасів є аж вдвічі менше, ніж за оцінками минулого року :)

Прізвище Арнольда Шварценеґґера походить від села під назвою Шварценеґґ (-ер — це суфікс, аналогічний нашому «-ський» або «-ець», тобто Арнольд Шварценеґґський). Google Maps знаходить таке у Швейцарії, хоча є ще село Шварценберґ в Австрії та біля нього — містечко Еґґ. Зі словом «Шварцен» все зрозуміло, це «чорний», тоді як слова «egg» у сучасній німецькій немає. Зате воно є у шведській мові. Це слово є однокореневим з англійським edge та німецьким Ecke. Хоча я не фахівець у швейцарськонімецьких говірках, я неодноразово чув, що вони мають багато спільного з шведською мовою, тож, ймовірно, назва села вказує на чорну скелю, що має 90-градусний нахил (провалля). Може, є інші інтерпретації, але ця видається мені найбільш логічною.

У вікіпедії останнім часом поз’являлося багато версій мовами, якими ніхто не говорить. Одна з найцікавіших це Ænglisc — стара англійська мова, якою вона була до впливу латини. Неймовірно, але факт: англійська належала тоді до германської групи мов, і знаючи німецьку, можна так-сяк її розуміти. Це зараз деякі німці скаржаться на засмічення німецької англіцизмами. А виявляється, що англіцизми — це дуже навіть германізми :)

Вікі-словник подає 11 синонімів до слова «хуй» (chuj): kutas, fallus, fiut, lacha, pała, kapucyn, wacek, laga, siusiak, pindol, kuśka. Чесно кажучи, з них я знав тіки про «kutas» і «fiut». Це у значенні «пеніс». Також у Польщі частіше, ніж у нас, поширене вживання цього слова у значенні «мудак». Тоді синоніми це kutas, fiut, skurwiel, skurwysyn, jebaniec, palant, debil. До речі, щоб написати це слово на паркані правильно, треба знати орфографію. Багато підлітків роблять помилку і пишуть неправильно «huj».

Як працює електронна бюрократія

Wed, 16 May 2012 22:42:43 GMT

Проблема з впровадження електронної бюрократії у Німеччині одна: традиційна пошта занадто добре працює. Ви не повірите, блять, у нас в уні є навіть своя внутрішня пошта. Коли бюрократи з Verwaltung-а шось хочуть від мене, вони надсилають мені паперового листа. В конвертику. У Німеччині також існує процедура Postident: хочеш ти замовити якусь послугу, що вимагає перевірки особи (наприклад, відкрити рахунок в банку), заповнюєш дані на сайті, а контора (напр. банк) надсилає тобі спеціальний купон »Postident« паперовою поштою. З цим купоном і паспортом ідеш на пошту, працівник пошти перевіряє документи, і надсилає компанії підтвердження «так, оцей мудак, про якого ви питали, ну його і справді звати ноддет». Ну ніби зручно, але вимагає походу на пошту плюс триває це кілька днів, бо кореспонденція відбувається паперовою поштою.

Так от, про електронну бюрократію. Нова функція онлайнової ідентифікації в німецьких аусвайсах власне придумана для того, щоб підтверджувати особу відразу в онлайні, замінивши Postident.

Є у Німеччині таке містечко Флєнсбурґ, на кордоні з Данією. Воно відоме тим, що там знаходяться серваки, в яких зберігаються штрафні бали водіїв з усієї Німеччини. Ну, не тільки Німеччини. Так от, раніше, щоб дізнатися, що саме про тебе знає Система, треба було проходити оцей Postident, надсилати їм якийсь запит поштою етц. Тепер це можна зробити в онлайні. Навіть форму ніяку заповнювати не треба, бо сайт прочитає всі дані з аусвайса.

Однак, блять, після проходження онлайнової ідентифікації треба чекати на паперового листа з Флєнсбурґа. Я же написав: пошта тут занадто добре працює, от і ганяють трафік, і палять дерева (ок, весь папір ресайклиться, і все ж). І ось результат:

Герр ноддет, любий наш, інформуємо вас ґречно, що поки шо у нас немає нічого про вас. Ви, напевно, не зареєструвалися на Фейсбуці, так?

Цей лист згенеровано автоматично, а на конвертику — електронна марка:

Так виглядає електронна бюрократія.

Sic transit gloria viri

Wed, 16 May 2012 17:32:06 GMT

Який же все-таки Валенса мудак.

Это Бавария, детка

Tue, 15 May 2012 23:16:40 GMT

Початок семестру в моєму універі:

(субтитри вмикаються натисненням на кнопочку «cc»)

Tue, 15 May 2012 16:04:01 GMT

«
The phrase ‘our new, happy life’ recurred several times. It had been a favourite of late with the Ministry of Plenty. Parsons, his attention caught by the trumpet call, sat listening with a sort of gaping solemnity, a sort of edified boredom. He could not follow the figures, but he was aware that they were in some way a cause for satisfaction. He had lugged out a huge and filthy pipe which was already half full of charred tobacco. With the tobacco ration at 100 grammes a week it was seldom possible to fill a pipe to the top. Winston was smoking a Victory Cigarette which he held carefully horizontal. The new ration did not start till tomorrow and he had only four cigarettes left. For the moment he had shut his ears to the remoter noises and was listening to the stuff that streamed out of the telescreen. It appeared that there had even been demonstrations to thank Big Brother for raising the chocolate ration to twenty grammes a week. And only yesterday, he reflected, it had been announced that the ration was to be reduced to twenty grammes a week. Was it possible that they could swallow that, after only twenty-four hours? Yes, they swallowed it. Parsons swallowed it easily, with the stupidity of an animal. The eyeless creature at the other table swallowed it fanatically, passionately, with a furious desire to track down, denounce, and vaporize anyone who should suggest that last week the ration had been thirty grammes. Syme, too — in some more complex way, involving doublethink, Syme swallowed it. Was he, then, alone in the possession of a memory?
»
http://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/313681/

Lorraine II: Metz

Tue, 15 May 2012 07:09:27 GMT

Вказівники у цьому місті просто шикарні:

Навіть не очікував, що вокзал буде такий гарний:

Архітектурню особливістю міста є будинки на колонах:

А також арка з травичкою:

Із сучасної архітектури — центр Помпіду (так, він тут теж є):

Recycling у Меці:

Англійські запозичення в німецькій

Mon, 14 May 2012 19:21:46 GMT

Англійськими запозиченнями в німецькій мові зараз нікого не здивуєш: das Handy, das T-Shirt, das Touchscreen тощо.

Так от: завис нещодавно, зустрівши десь у інтернетах фільм «Die Hard». Якась херня, англійське слово Hard стало іменником жіночого роду в німецькій мові, і я про таке слово не чув. Шо воно означає, йоптить?

Через деякий час я зрозумів, що «die» — це не означений артикль жіночого роду. А у вас, напевно, все навпаки.

А ще було зі словом siege. Англійською це слово означає «облога», а німецькою — «перемоги» (множина). Ну і читається по-різному. А англійське «siege» німецькою буде Die Belagerung.

Lorraine I: Nancy

Mon, 14 May 2012 09:12:02 GMT

В Лотарингії (фр. Lorraine) я вже був колись однією ногою, а саме в містечку Саррґемін. Настав час відвідати два найбільших міста цього регіону — Мец і Нансі:

Отож, вокзал у Нансі:

Тріумфальна арка, затиснена між дивовижними житловими будинками:

Фірмові нансійські ставні:

З паркінгами, як і скрізь у Європі, тут туго, тому деякі мешканці їздять на малолітражках:

А ще в Нансі є тролейбусні лінії, але тролейбусів ми не бачили:

Смітники:

Замків тут всяких дохуя просто:

Страсбурґ ІІ: Strasbourg

Sun, 13 May 2012 11:38:06 GMT

Звичайне німецьке місто:

Французи сюди приїздять, щоб подивитися на екзотику. А в мене при вигляді цього всього виникає питання «де Франція, блеать?»:

Malterie??

Цікаве місто, але робити тут особливо нема шо:

Прописка в Москві

Sat, 12 May 2012 19:02:18 GMT

Читаючи статтю у Вікіпедії про прописку, надибав шокуючі подробиці:
«
In early 1990, just after the USSR's downfall, the authorities of the City of Moscow introduced the official toll for somebody to be permanently registered in Moscow even on their property. The toll was around USD 5000, around a fourth of the small apartment price of that time.

This system lasted for several years only, causing major public uproar from the human rights protectors and other people of liberal attitudes, and was cancelled after several rulings of the Constitutional Court of Russia. In late 1997, it had been cancelled.»

Інформація ця не підтверджена посиланням на джерело, але після короткого гугління я знайшов підтвердження — статтю в «Комерсанті» з 1995 року:
«
В соответствии с московским Москвы "О сборе на компенсацию затрат городского бюджета по развитию инфраструктуры города и обеспечению социально-бытовыми условиями граждан, прибывающих в Москву на жительство" от 14 сентября 1994 года стоимость лицензии на прописку в Москве для семьи из трех человек составляет 500 минимальных окладов для граждан РФ (27,6 миллионов рублей, около $ 6250) и 5000 минимальных окладов для жителей других стран (276 миллионов рублей, около $ 62500). За каждого дополнительного члена семьи необходимо доплатить до 1/3 стоимости лицензии.
»

Страсбурґ І: транспорт, кордон, Кель

Sat, 12 May 2012 09:12:03 GMT

Страсбурґ знаходиться на кордоні з Німеччиною, тож оскільки перетинати кордони я любитель, було вирішено поїхати з німецького Заарбрюкена в Страсбурґ з метою перейти пішки в Німеччину:

Для цього треба було пройти квест на вокзалі Заарбрюкена: знайти восьму колію. Справа п’ята, зліва дванадцята, все логічно:

Воська колія знаходиться на задуп’ї вокзалу. Звідси їздять потяги у Францію:

Власне, це і є електричка на Страсбурґ:

На вокзалі у Страсбурзі ходять троє солдат з автоматам, як біля Лувра. А ще старий вокзал накрили склом, збільшивши його об’єм:

Через це зовні він виглядає так:

На мою думку, з усіх сучасних моделей трамваїв найгарніші — у Франції. Страсбурґ не розчарував:

Але нам трамвай не треба, нам в Німеччину:

Залізничний міст між Страсбурґом і німецьким містом Кель (Kehl), що в штаті Баден-Вюртемберґ:

Цей охуєнний знак ми знайшли, коли зрозуміли, що через цей міст перейти неможливо, і треба шукати інший шлях:

Пішоходи — Німеччина

Прощавай, Страсбурґ, йоптить:

Міст якоїсь там європейської дружби: на ньому тексти різними мовами:

Ну от і Баден-Вюртемберґ:

Хто би міг подумати, тут продають тютюн французам:

Десь я це бачив. Велодоріжка тут французька, тобто зелена:

Взагалі, Кель — це не те місце, де люди зазвичай хотять опинитися:

Кошенята Шрьодінґера

Fri, 11 May 2012 19:40:09 GMT

Експеримент з котом Шрьодінґера придумав, як не дивно, особисто Шрьодінґер, у своїй статті «Die gegenwärtige Situation in der Quantenmechanik» (існує її англійський переклад «The Present Situation in Quantum Mechanics»):
«
One can even set up quite ridiculous cases. A cat is penned up in a steel chamber, along with the following device (which must be secured against direct interference by the cat): in a Geiger counter there is a tiny bit of radioactive substance, so small, that perhaps in the course of the hour one of the atoms decays, but also, with equal probability, perhaps none; if it happens, the counter tube discharges and through a relay releases a hammer which shatters a small flask of hydrocyanic acid. If one has left this entire system to itself for an hour, one would say that the cat still lives if meanwhile no atom has decayed. The psi-function of the entire system would express this by having in it the living and dead cat (pardon the expression) mixed or smeared out in equal parts.

It is typical of these cases that an indeterminacy originally restricted to the atomic domain becomes transformed into macroscopic indeterminacy, which can then be resolved by direct observation. That prevents us from so naively accepting as valid a "blurred model" for representing reality. In itself it would not embody anything unclear or contradictory. There is a difference between a shaky or out-of-focus photograph and a snapshot of clouds and fog banks.
»

Насправді, абсолютно незрозуміло, чому Шрьодінґер придумав саме таку ілюстрацію? На його б місці я б запропонував інший експеримент:

Припустимо, ви йдете по вулиці і бачите незнайому жінку неземної краси. Якого кольору в неї труси? Цього ви ніколи не дізнаєтесь. Ви можете піти в магазин, де продаються жіночі труси і подивитися, яких вони бувають кольорів. Припустимо, труси бувають червоні, чорні та білі ~~всі інші кольори гавно~~. Відтак, не маючи змоги провести вимірювання, ми маємо квантову невизначеність: труси цієї жінки одночасно є чорними, червоними та білими. До моменту, коли зроблено вимірювання (наприклад, жінка роздягнулася посеред вулиці).

Інший варіант: пропала людина. Нема з нею зв’язку три дні. Родичі починають шукати, але вже морально готові до того, що вона мертва. Чим довше її шукають, тим більша ймовірність, що її вже нема серед живих. Однак, доки її не знайшли живою чи мертвою, ця людина в думках родичів є одночасно і живою, і мертвою.

Як бачите, не потрібно придумувати ідіотських експериментів з котами, щоб проілюструвати принцип суперпозиції в реальному світі. Мені цікаво, однак, чому Шрьодінґер не пішов далі, й не поклав у камеру двох котів-близнюків? Тоді все значно цікавіше! Припустимо, там дві ампули з отрутою, і в кожній ампулі рівно стільки отрути, щоб убити одного кота. Тоді, після відкриття дверей камери можливі аж чотири варіанти:
а) обидва кота живі,,
б) обидва кота мертві,,
в) перший кіт живий, другий мертвий,,
г) перший кіт мертвий, другий живий.

Так от, блять, проблема квантової теорії багатьох частинок (чи то пак, властивість) — це те, що стани в і г рівноцінні! Я же написав, що коти — близнюки, і дізнатися, який з них хто — неможливо? Відтак, якщо вас запитають, живий перший кіт чи ні, ви в 50% не зможете відповісти на це питання навіть після відкриття камери. Якщо котів не двоє, а п’ятдесят, то ситуація стає, м’яко кажучи, ще більш складною.

Повертаючись, однак, із цих мисленнєвих експериментів до реальності — до мікросвіту, не слід забувати про принцип Паулі, нехай холєра покосить всіх його нащадків. Отож, блять, якщо в нас є два електрони, що знаходяться поруч, у них повинно відрізнятися щось, що розумні люди називають спіном. Тобто, для електронів варіанти а і б неприпустимі! Спін буває «догори» (+1/2) і «донизу» (–1/2). Відтак, якщо у нас є два електрони, то в одного з них спін «догори», а в іншого — «донизу». Неможливо дізнатися, в кого який. Принципово неможливо.

Поїздка до Гібралтара: підсумок

Fri, 11 May 2012 11:16:28 GMT

3480 кілометрів надземним громадським транспортом, з них 3242 км — залізницею:

Байройт — Франкфурт —
Париж: вокзали та передмістя, метро
Портбоу: залізниця, місто
Барселона: Ґауді, місто, метро
Мадрид
Кордова
Алгесіра
Сеута: 1 2 3 4 5
Ла Лінєа
Гібралтар: кордон та летовище, транспорт та деталі, Europa point, Upper Rock, музеї на скелі
Малага — Берлін — Нюрнберґ — Байройт (маршрут в статистику не входить)

Цей маршрут було подолано: регіональним баварським потягом IRE, потягами ICE до Франкфурта і Парижа, нічним потягом Intercites des nuites, а потім — іспанською залізницею: потяги AVE, вокзали

Європа не така вже й маленька, як це здається на мапі. До речі, прямий маршрут «Лісабон—Перемишль» — 3500 км.

Наступна поїздка — в північні штати Німеччини (Гамбурґ, Бремен, Кіль, Гановер). Крім того, на свої фотозвіти ще чекає французька Лотарингія і Страсбурґ.

Гібралтар VІ: музеї на скелі

Fri, 11 May 2012 09:12:00 GMT

Печера Святого Михайла
Печера знаходиться на південній скелі, там немає нічого, крім краси:

Під час Другої світової тут була лікарня.

Замок, походить з 12 століття. Вежу, на якій зараз британській прапор, збудував у 14 столітті Абдул Хасан:

Тунелі з Другої світової:

Там є пару цікавих фоток з тих часів, а ще інструкція для мешканців:

Great Siege Tunnels (Тунелі великої облоги)
З 1779 до 1783 року французи та іспанці заблокували Гібралтар з моря та землі. Це було під час війни за незалежність США. Ніхуя не вийшло у них. Під час тієї війни гібралтарці прохуярили скелю наскрізь тонелем, і у вікнах з гармати пиздячили ворогів.

Тунелі вражають, раджу подивитися саме їх, якщо більше на інше нема часу:

Ля Лінєа:

Віконця, з яких зручно фігачити:

Ну вид звідси, звичайно:

У кінці тонелю зненацька — табличка польською:

Я навіть не знав, що генерал Шікорскі загинув саме тут. Конспірологи у Польщі пиздостраждають з приводу того, шо він нібито загинув не просто так, а його вбили британці в літаку. Я, власне, мешкав у Кракові в той час, коли історики вирішили ексгумувати його тіло з Вавеля, на що було отримано згоду в 2008 році. Всі газети пиздостраждали з цього приводу, але результати ексгумації були передбачуваними: немає слідів того, що генерала хтось убив.

P.S. Це був останній пост про Іспанію і Гібралтар.

Гібралтар V: the Upper Rock Nature Reserve

Thu, 10 May 2012 13:15:02 GMT

Як дехто з коментаторів відзначив, в Гібралтарі аж так особливо цікавого немає. Це все тому, що найцікавіше я лишив на останок. Отже, піднімемось на скелю — природний заповідник Upper Rock:

Піднятися туди можна на канатній дорозі, а можна пішки. Постоявши в черзі, я вирішив, що за 10 єврів я їбав стояти в черзі, і обрав другий варіант. Не помилився: цікаві місця в заповіднику розкинуті по всій території, тому канатна дорога, яка висадить вас на вершині в центрі, не тільки не зекономить час, а й де факто його збільшить. Коротше, якщо ваша мета — не попити пивасика на вершині, то треба нагору йти пішки.

Велика Гібралтарська стіна:

Корінне населення Гібралтара:

Це була перша моя зустріч з нашими предками поза межами зоопарку. Макаки ці — флегматичні створіння:

Макаки Гібралтара (вид макака лісовий, лат. Macaca sylvanus, англ. Barbary Macaque) походять з Північної Африки (аналіз ДНК вказує на Мароко і Алжир) і єдиними представниками цього виду на європейському континенті. Англійська вікіпедія із властивим їй гумором пише «besides humans, they are the only primates that live freely in Europe». У Гібралтарі мешкає близько 300 тварин, тоді як у Алжирі та Мароко — 10-20 тисяч. Раніше вони водилися також у Тунісі, але зараз їх там не лишилося майже.

Не слід їх, однак, легковажити: працюють вони професійно. Стомившись від походу нагору, вирішив я пообідати у кнайпці. Сиджу, потягую гібралтарський пивасик (є такий!), аж тут до кнайпки заходять ще туристи. А там стоїть холодильник з морозивом і напоями, ну стандартний. Туристи втикали на холодильник, і одна з них відчиняє його з метою взяти морозиво. В цю ж мить забігає макака, швидко витягує з холодильника морозиво і так само швидко зникає, лишаючи туристів у стані охуїння.

Флегматичні створіння. Але за речами треба слідкувати, as if ви на Троєщині:

На всіх вершинах скелі є фортифікації. Зрештою, колись Гібралтар був однією великою фортецею. Та вершина, що найближче до Іспанії (справа) і досі недоступна для відвідання — там військовий радар повітряних сил Британії:

Фотка ця теж з фортеці зроблена:

Якісь божевільні іспанці навіть пробували захопити скелю:

Радар:

Іще один закинутий форт:

Південна скеля (з боку Europa Point):

Канатна дорога:

Електричні дроти, ймовірно все ще використовуються:

А ось і заборонена зона:

Шапочку з фольги треба вдягнути:

Іноді заборонена зона виглядає як не дуже заборонена:

Тим часом, зі злітної смуги летовища злетів літак (чотири однокореневі слова підряд, вау):

Відкриття берлінського летовища затримується

Wed, 09 May 2012 21:19:02 GMT

Нове летовище в Берліні мало відкритися 3 червня. Але вчора оголосили, що виникли проблеми із пожежною безпекою, і відкриття переноситься на осінь.

Чесно кажучи, не розумію батхерту публіки з цього приводу. Це навпаки дуже приємна новина: комусь там не похуй на якість об’єкту, хтось реально перевіряє, чи через аварійні виходи можна з’їбатися в разі пожежі (згідно з планом евакуації). Було б набагато страшніше, якби в Берліні цього літа був чемпіонат Європи з футболу, і летовище відкрили б вчасно.

KZ Flossenbürg

Wed, 09 May 2012 07:09:37 GMT

Фльосенбюрґ — містечко у Верхньому Пфальці, на кордоні з Чехією:

Тисячі таких містечок:

З одним лише але: тут знаходився концентраційний табір. Саме тут, на місці цих гарних будиночків з сонячними панелями знаходилися бараки в’язнів:

А тут — будинок адміністрації СС:

Це єдиний будинок, який лишився у незмінному вигляді. Все інше було стерто. У цих будинках були ванна (справа) й кухня (зліва). Після війни там була фабрика дерева, що працювала до 1997 року:

Цей будинок підірвали не нацисти, він зруйнований в 1964 році:

Це залишки «бункера» — місця, де тримали тих, кого збиралися стратити. Основний контингент в’язнів — радянські військовополонені та поляки-члени руху опору. Тут, до речі, був страчений генерал Канаріс. Це був один з найбільших концентраційних таборів у сучасній Німеччині і єдиний, який не став музеєм (донедавна). Радше, про нього явно хотіли забути:

Світлина бараків табору на фоні місця, де вони знаходилися

Було:

© US Army/Wikipedia

Стало:

Та кому, блять, це цікаво, давайте подивимось, яке гарне місто Фльосенбюрґ:

Руїни замку:

Табличка при в’їзді до міста:

З вершини замку відкривається гарний вид:

Про дружбу

Tue, 08 May 2012 19:09:34 GMT

Дуже часто доводиться чути думку, що в Україні друзі «справжні», а на Заході — несправжні. Чомусь ніхто не задумується про просту формулу: чим ворожіше оточення, тим міцніше дружба. В суспільстві, де тебе обкладають хуями і хотять відпиздити за найдрібніший вчинок, міцна дружба — необхідність для виживання. Не просто так кажуть, що найліпші друзі — ті, з якими пройшлов вогонь і воду — з армії, наприклад. В армії я не служив, але зате мешкав у гуртожитку. Всі мої найліпші друзі — звідти, ясен перець.

І навпаки, коли суспільство навколо прихильно до тебе ставиться, навіть коли ти робиш помилку, потреба в міцній дружбі є меншою. Твої друзі — це все суспільство, хоча рівень дружби, безумовно, слабший. Думаючи про це, легко пояснити, навіщо платити податки, навіщо взагалі існує соціальна система: це ж все твої друзі, навіть якщо вони розпиздяї, ти ж не лишиш їх на вулиці?

В країнах, де всі вороги один одному, соціальна система відсутня, точніше, її замінюють друзі та родина. Поки ця особливість культури буде домінувати, всі так звані «реформи» будуть пиздостражданням: неможливо збудувати суспільство добробуту без дружби.

Further reading: про посмішку в постсовкових теренах

Гібралтар ІV: місто, стотонна гармата та Europa point

Tue, 08 May 2012 12:03:06 GMT

Населення Гібралтара — майже 30 тисяч мешканців. Мало того, що територія країни невелика — сраних 6.8 км², так ще й дві третини її займає скеля, яка є природним заповідником. Отож, народ у Гібралтарі мешкає на невеличкому кавалку землі під скелею:

Це все робить Гібралтар п’ятою країною в світі за густиною населення — після Макау, Монако, Сінгапура і Гонконґа. Хмарочосів ви тут, однак, не побачите:

Деякі райони так взагалі нагадують Італію:

Якось так виглядає сучасне місто:

Прогуляємось у старе місто:

Колись це був єдиний надземний в’їзд у нього. Казематний майдан:

Головна вулиця (Main Street):

Ірландський квартал:

Ратуша:

Церква Св.thepiktor-а:

Порт:

Лічильник води:

Стотонна гармата

Фірмове гібралтарське ППО — стотонна гармата:

Через цей підвал закочували кульки:

Серйозний апарат, працював на електриці:

Судячи з усього, гібралтарців уразила історія американця, який угнав танк з музею, і на всяк випадок вони заліпили дуло:

А навколо краса:

Чайка теж так подумала, і запилила гніздо:

Але одного не врахувала, що тут будуть ходити гандони-туристи. Кожного, хто піднімається нагору, щоб подивитися гармату, чайка методично посилає нахуй. Тепер я знаю, як буде «ідіть нахуй» пташиною мовою:

Ідемо далі:

Судячи з характерних слідів, тут розважаються дріфтери:

Далі йдем:

Краса просто неймовірна навколо:

Цей тонель виведе нас до найпівденнішої точки Гібралтара:

Europa Point
Виходиш з тонеля, а тут херак — і мечеть:

Добро пожаловать:

На жаль, на самій точці знаходиться маяк, і вхід туди заборений:

Білий будиночок справа — обсерваторія для спостереження міграції пташок:

В гарну погоду звідси можна побачити Сеуту та Мароко:

А ще тут люди живуть і сушать труси:

Гарне місто Гібралтар, але скеля гарніша. Ідемо нагору!

Where infinity is set to 255

Mon, 07 May 2012 16:22:56 GMT

Гарна читанина Пітера Колінсона про жорсткі та символічні посилання в файловій системі Юнікса. Зокрема, саме в цій статті міститься славнозвісна його цитата:
«
In the early UNIX systems, a directory entry was a 16-byte fixed length record, two bytes were used to store the inode number and the remaining 14 held the name that the user had assigned to the file. The UNIX fast file system created by Kirk McKusick changed this structure into a variable length record to permit infinite file names (where infinity is set to 255 bytes).
»

За симлінки теж треба дякувати Маккасіку з Берклі. Не знаю, як ви, але я би застрелився без них.

Гібралтар ІІІ: транспорт і деталі

Mon, 07 May 2012 07:13:08 GMT

Гібралтар — це ніби Британія:

Але зі своїм колоритом:

Тут правосторонній рух:

У Британії такі самі написи, тіки пише «Look right»

Дуже гарні автобусні зупинки із затемненого скла:

Скло захищає від спеки: хто був на півдні Іспанії, не міг не помітити, яке їбуче там сонце. Публічний транспорт Гібралтара складається з 9 автобусів:

Заходжу я, значить, у автобус, дивлюся на ціни квитків у фунтах і єврах, і даю два євра.
— No, — каже водій, — it's free.
Отож, віднедавна автобуси у Гібралтарі безкоштовні. Однак, коли пасажир заходить, водій натискає на якусь кнопочку, і з щілини автомата вилазить чек. Стрічка чеків падає на підлогу:

Світлофорна кнопка для пішохода:

Британці, як ви помітили, люблять багато тексту. Дорожні знаки, наприклад, часто дублюються текстом:

Ausfahrt freihalten по-гібралтарськи:

Попередження про евакуатор дуже поширені:

Деякі знаки, однак, лаконічні й без тексту:

Для смаження грилю потрібно отримати спеціальний дозвіл:

Туристичний вказівник:

Public toilets — це вам не якесь засране (пардон за каламбур) WC:

Вуличні таблички:

Контраст між Гібралтаром та Іспанією доволі сильний, як ви бачите. Іспанську, однак, на вулицях чути набагато частіше, ніж англійську.

Тут є обмінники:

Але всі ціни продубльовані в єврах та фунтах, тому міняти гроші нема жодного сенсу. Цікаво також, що курс тут пишуть «навпаки», тобто не скільки фунтів коштує дана валюта, а скільки одиниць даної валюти дають за один фунт:

Королеводроч
В Гібралтарі спостерігається помірний королеводроч:

Помірний, тобто я нарахував два банери з королевою, одну Королевську вулицю (Queen's Road) та дві таблички «тут була королева і втикала на Гібралтар»:

Могло бути і гірше.

Німеччина впроваджує блакитну картку

Sun, 06 May 2012 13:26:10 GMT

Не так давно Унія придумала «блакитну картку» для кваліфікованих працівників — тимчасовий дозвіл на перебування з можливістю працевлаштування в усій Європі. Отож, 27 квітня Бундестаґ її впровадив у Німеччині. Нове законодавство ще має затвердити Бундесрат, тому наразі рано шось коментувати.

Наразі зміни виглядають цікаво:
— скасовується можливість отримати постійний дозвіл на перебування для тих, хто заробляє понад 66 тисяч брутто на рік,,
— замість того, впроваджується ліміт 44800 єврів брутто/рік — стільки треба заробляти, щоб отримати блакитну картку,,
— ліміт для науковців-природничників, математиків, айтішників, інженерів та лікарів ще менший: 35000. Basically, тепер будь-який аспірант на повній ставці або постдок може отримати цю картку,,
— випускникам німецьких вишів дадуть 18 місяців для пошуку роботи. Загалом, якщо раніше від випускника-іноземця очікували, що він з’їбеться додому, то тепер законодавство з року в рік змінюють в бік того, щоб він лишився і арбайтав на благо Бундесрепубліки,,
— всім з вищою освітою дають візу на 6 місяців, щоб просто приїхати в Німеччину і пошукати роботу. Для цього треба показати, що є бабло для забезпечення себе, ясен перець.

Власник блакитної картки може отримати постійний дозвіл на перебування через 3 роки (за чинним законодавством — через 5 років). Від нового законодавства постраждають ті, хто заробляє понад 66к: раніше їм давали постійний дозвіл відразу, а тепер — блакитну картку і постійний дозвіл через 3 роки.

Законодавство ще остаточно не прийняли, тому наразі запасаємось поп-корном.

Oberpfälzer Wald (Верхнепфальцький ліс)

Sun, 06 May 2012 11:19:57 GMT

І такі є місця у Баварії:

Ідеш собі ідеш, а тут хуяк! — Landesgrenze:

Іще через пару метрів хуяк! — Чеська Республіка:

Постояли однією ногою на святій чеській землі, за кордоном, і повернулися назад, у Баварію:

Неймовірно, але факт: переходити вільно кордон в лісі стало можливим лише з 2007 року, коли Чехія вступила до Шенґена.

На баварському боці достатньо багато населених пунктів, тоді як на чеському боці ніхуя немає:

Це відголоски холодної війни: насправді на чеському боці теж колись були села, але мешканців виселили нахуй, створивши «буферну зону». Хоча, блять, це я сам придумав, насправді це могли бути колишні німецькі села, які виселили у повному складі. Принаймні у нас була паперова мапа, де було позначено дохуя сіл з позначкою «незаселені».

Mittelpunkt Mitteleuropas або Middle of Nowhere
Їдеш собі, блять, їдеш через гори й ліси:

І опиняєшся тут — в центрі Центральної Європи:

Якщо ви спитаєте мене, де знаходиться Middle of Nowhere, я покажу на мапі це село:

Це центральна точка Центральної Європи — село Хільдвайнсройт (Hildweinsreuth), що під Фльосенбюрґом:

Weltkulturerbe Völklinger Hütte

Sat, 05 May 2012 08:24:06 GMT

Для різноманіття, перенесемося з Іспанії в німецький Донбас — штат Заарландію. А точніше, у містечко Фьольклінґен:

Саме тут знаходиться місцева »Криворіжсталь«:

Заарсталь. Майбутнє зі сталлю

Про індустрійну спадщину міста натякає пам’ятник на вокзалі:

Саме тут у 1873 з’явився металургійний комбінат — Фьольклінґенська гута*:

Цей завод працював неперервно до 1980-х років, після чого було збудовано новий комбінат поруч. У 1986 році завод було закрито, але уряд Заарландії вирішив зберегти його як історичну пам’ятку. Існують спекуляції, що це було зроблено тому, що утилізувати таку кількість металу їбать як дорого:

В 1994 році Юнеско внесла Фьольклінґенську гуту до списку світової спадщини. У обґрунтуванні цього рішення зазначається, що гута «є єдиним недоторканим зразком залізної гути в Західній Європі та Північній Америці, збудованої на зламі 19 та 20 століть». Нинішнього вигляду гута набула в 30-х роках 20 століття, остання значна реконструкція відбулася в 1935 році. Як ви вже здогадалися, тепер це музей, який приваблює їбать як багато відвідувачів.

Ну що сказати, вражає:

Залізниця і місто, вид з гути:

Сучасний завод Заарсталі виглядає менш цікаво:

Як бачите, «живий» сучасний завод зв’язаний із мертвим старим заводом трубами. Між ними — залізниця:

До речі про залізницю, зразки локомотивів товарняків тут теж є:

Отака іще колія:

По ній їздять єбічеського розміру апарати:

Серверна шафа:

Мікрохвильова пічка:

У завода була своя електростанція:

На дах цієї зали повісили сонячні панелі:

Взагалі, вражає, звичайно, особливо якщо уявиш, як це все колись рухалось, скриготіло, пихтіло та диміло.

* Слово «гута» в сучасній українській мові не вживається, але в першій половині 20 століття позначало скляний завод або металургійний комбінат (залізна гута). Це слово зустрічається і досі в західнослов’янських мовах, ймовірно воно німецького походження. Враховуючи давню історію Völklinger Hütte, я переклав її назву саме так — Фьольклінґенська гута.

Гібралтар ІІ: кордон та летовище

Fri, 04 May 2012 12:05:25 GMT

Що ви знаєте про Гібралтар? Цей шматок землі був завойований британцями та переданий Об’єднаному Королівству в 1713 році після підписання Утрехтської мирової угоди. Після цього іспанці багато разів намагалися відбити цей шматок землі, але ніхуя не вийшло. У гітлерівців теж були плани захопити Гібралтар, але цьому завадив нейтралітет Іспанії, яка не пустила на свою територію німецькі війська.

У 50-х говнодиктатор Іспанії закрив повністю кордон з Гібралтаром. У референдумах 1967 та 2002 років гібралтарці також відхилили як можливість приєднання до Іспанії, так і «спільний суверенітет». Британський уряд робив покер-фейс «а ми шо, ми нічо, вони самі хочуть бути під Британією».

Станом на сьогодні Гібралтар є заморською територією Британії. Він має свою валюту (гібралтарський фунт, курс до британського 1:1), свої паспорти та власний домен .gi. Тут також є свій уряд і парламент. Однак, королева UK, яка не має ніякої влади в Лондоні, представлена тут губернатором, який контролює мєнтів, армію та зовнішню політику. Таким чином, на відміну від Канади чи Австралії, Гібралтар все ще лишається колонією Британії. Згідно із Британським законом про громадянство всі мешканці Гібралтара мають право автоматично отримати британське громадянство (з іншими заморськими територіями це не так).

З 1972 року Гібралтар також є членом Європейської Унії, але не входить до митної унії. Туди теоретично потрібна окрема гібралтарська віза, на практиці можна потрапити з британською візою/дозволом на перебування або з дозволом на перебування у країнах Шенґена. В Гібралтар не пускають із шенґенською візою.

Так виглядає пункт пропуску:

Перетинаєш кордон, і так зненацька потрапляєш у Британію:

Як ви вже помітили, летовище Гібралтара знаходиться на кордоні. Злітною смугою є штучний острів:

Взагалі, це військове летовище, тобто його збудували повітряні сили Британії перед війною, і до кінця 80-х тут літав лише один британський лоукост — Royal Air Force. Після вступу Іспанії до Унії було підписано угоду між UK та Іспанією про спільне використання летовища для пасажирських перевезень. Однак, угоду було заблоковано урядом Гібралтара. Іспанія у відповідь не дозволила польоти з Гібралтара в континентальну Європу. Зараз у Гібралтарі літають easyJet, Monarch та British Airways, до та з Британії.

Щоб потрапити з кордону або пасажирського термінала в місто, треба перейти злітну смугу. Під час зльоту та посадки її перекривають:

Потім шлагбаум піднімається, і автобуси, автівки, мотоцикли, велосипеди та пішоходи пиздячать через злітну смугу. Велодоріжка на летовищі — isn't it fun?

Злітна смуга:

Так вона виглядає згори:

Злітна смуга та місто Ля Лінєа:

Новий (справа) та правий (зліва) термінали:

Кордон, пункт пропуску: