Le blog

Про хмарові обчислення

2010-03-19T21:08:27Z

Послухав доповідь чувака з обчислювального центру HLRS у Штутґарті про хмарові обчислення (cloud computing). Чи то пак, хмарні обчислення, якщо бути точним. Чувак порівнював хмарові обчислення з традиційними високопродуктивними обчисленнями (high-performance computing, HPC, див мій довгий пост про суперкомп’ютери) і намагався переконати нас, що хмари — гімно :). Зрештою, тут і переконувати нема чого: хмарові обчислення мають зовсім інше призначення, яке для мене і досі лишаються загадкою.

Традиційні обчислювальні мережу будуються з метою, щоб науковець міг отримати доступ до якнайбільшої кількості процесорів, пам’яті тощо одночасно. Це дозволяє йому швидко виконувати свої обчислення. У хмарах один обчислювальний вузол має до 8 процесорів, що автоматично робить їх непридатними до чогось реально серйозного. Крім того, якщо в традиційних обчислюваннях науковець до виконання завдання має задати кількість потрібних засобів (оперативна пам’ять та кількість процесорів), і система керування ці засоби спершу виділяє, а потім запускає програму на виконання, то в хмарах реалізована парадигма «засоби на потребу», що передбачає динамічне розширення засобів під час виконання коду. І це є то, чого я так і не розумію: якщо з динамічним виділенням пам’яті все ясно, то як бути з процесорами? Коду абсолютно похуй, на скількох процесорах йому виконуватися, а не похуй мені, людині, якій залежить на часі виконання. Словом, це має бути якось хитрожопо написана програма, щоб це враховувати.

Іще мужик говорив, що в хмарових обчисленнях акцентр робиться на зменшення коштів (за рахунок чого, я так і не зрозумів) і на easy-to-use. Ну, воно easy хіба що якщо для обчислень юзаються якісь стандартні проги, які вже встановлені, з графічним інтерфейсом, я так розумію (в традиційних обчисленнях відеокарти юзаються зовсім не для того, для чого їх було створено :)). Ґуґл, Амазон, Канонікал і компанія вже то продають. Кому?

Схоже, що cloud computing — це лише ще один безсенсовний маркетологічний трюк для впарювання нікому не потрібних послуг.

Квантовий шов

2010-03-18T00:00:08Z

Через йобаний дисер нікуди не маю можливості подорожувати, але от у службовому виїзді в гори відмовити собі не можу, ха-ха, і тому завтра я буду насолоджуватися краєвидами польських Татрів та куштувати ґуральське їдло. Ті, хто там в небесах відповідають за карму, вирішили, що я охрінів вкінець, приходячи до інституту на одинадцяту (ну а хулі, я сова!), і поставили мою доповідь першою у перший день, щоб їм коза молока не давала. Таким чином, запізнитися я не маю права, а тому виїжджати доведеться о 5 ранку (=о четвертій виходити з хати). Поскаржився на тяжку долю шефу, а він заржав:
— Хо-хо, дев’ята ранку то є для пана середина ночі. Прокинеться пан о такій годині?

Зробив я значить, отакий графічок, шеф поглянув і давай сміятися:

— Пан, — каже,— може швейну майстерню відкрити. Скаже пан, що винайшов пан новий квантовий шов, що базується на енергетичних станах атома водню, і зробить пан з цього бізнес.

Ну так, ну так, побудова графіків ніколи не була моєю сильною стороною.

Старість не радість

2010-03-15T21:46:34Z

Прийшов до мене колєґа (а він сам теж теоретик, займається чорними дірками та ґравітаційними хвилями — словом, доволі складними речами) з очима по 5 євроцентів і каже: «Юрій, розв’яжи мені рівняння cos a = cos b.»

— Легко, — кажу, — це ж просто. Починаю писати розв’язок і розумію, що ніхуя не просто. Намагаюсь згадати якісь формули з 10 класу. Впердолюю рівняння до Wolfram Alpha — він капітанить, що розв’язок рівняння — a = b. Ага, блять, а то ми не здогадалися. От і ніхуя неправильно!

Коротше, через 10 хвилин за допомогою аркуша паперу, ґуґла и какой-то матери ми цю мегаскладну задачку розв’язали.

Старість не радість.

P. S. Коментаторам пропоную згадати щасливі шкільні роки і розв’язати це рівняння. І напишіть, скільки часу на це пішло.

Рондо Офяр Катиня

2010-03-15T18:41:02Z

Рондо (кільце) Офяр Катиня — один з найбільших комунікаційних вузлів на півночі Кракова. За годину через рондо проїжджає 6000 (шість тисяч) авт, з них чималий відсоток TIR-ів, адже саме тут починається виїзд на автобан А4 Краків—Катовіце та виїзд на неавтобан у бік Кєльц та Варшави. Для того, щоб перейти на інший бік ронда, треба пройти чотири світлофори, в жоден спосіб між собою несинхронізовані. Якби цього було мало, то авта мають зелений на поворот праворуч, тож навіть якщо тобі зелений, треба пам’ятати про те, що TIR-и та автобуси не вміють швидко гальмувати:

© Міхал Лєпескі, AG

Так от, з наступного понеділка рондо буде зачинене на ремонт на найближчі 9 місяців: тут збудують трирівневу транспортну розв’язку з тунелем і естакадами. А до цього часу тут буде транспортний пиздець, бо об’їхати це рондо практично нереально. Зараз будують допоміжну об’їзну дорогу на пару смуг, яка теоретично повинна трохи покращити ситуацію на час ремонту.

~~P.S. А як би українською назвати рондо (англ. roundabout), так, щоб не кострубато?~~
update: зупинився на «кільце», дякую за поради.

Про диференціал та польську академію наук

2010-03-14T13:28:15Z

Як ви може чули, диференціал польською мовою називається różniczka [ружнічка] (дослівно — різниченька). Є доволі дотепна дефініція цього математичного поняття:
— Co to jest różniczka?
— To jest wyniczek odejmowanka.
(Що таке диференціал (різниченька)? Це результатик відніманнячка.)

А знаєте, чим відрізняється дійсний член Польської академії наук від члена-кореспондента ПАН? Другий повинен вміти писати.

До речі про академії наук. У Польщі їх є аж дві. Перша — Polska Akademia Nauk (PAN) — є структурою, аналогічною до нашої Національної Академії Наук України, чи французької CNRS, чи німецького Товариства Макса Планка. Друга структура немає зрозумілих аналогів у інших країнах і називається Polska Akademia Umiejętności (можна перекласти як Польська академія вмінь, офіційний англійський переклад звучить як Polish Academy of Learning). Це установа, яка об’єднує науковців з різних галузей, і її метою є проведення різноманітних міжгалузевих семінарів та дискусій. Із певними застереженнями її можна прирівняти до Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, тільки що про активність останнього я особисто не чув (ну, крім того, що воно випускає якісь книги і провадить книгарні). А от діяльність НТШ на початку 20 ст. була приблизна такою ж.

Ага, і головний офіс PAU знаходиться у Кракові (:krk_waw_hollywar:, ггг). Але це все неважливо. Як ви пам’ятаєте, у часи Австро-Угорської імперії за публічну образу цісаря можна було ну, покарання отримати доволі суттєве. Так от, на прохання суду академіки PAU видали експертний висновок, в якому було написано, що «stary pierdoła» (старий пердун) польською мовою означає «добра літня людина», що дозволило поляку, який мав необережність назвати цими словами цісаря, уникнути покарання.

І остання порція наукових анекдотів на сьогодні. Поки що не лавреат Нобелівської премії Андре Ґайм — нідерландський фізик, що відкрив ґрафен — колись опублікував наукову статтю в журналі Physica B у співавторстві зі своїм хом’ячком на ім’я Тіша:

A. K. Geim and H. A. M. S. ter Tisha
Detection of earth rotation with a diamagnetically levitating gyroscope
Strong magnetic fields allow levitation of apparently nonmagnetic substances due to their weak but not negligible diamagnetic response of about 10−5. Importantly, the diamagnetic force compensates gravity on the level of individual atoms and molecules and, therefore, can be used to mimic a continuous zero-gravity environment that, otherwise, is only achievable on board of a space station. Here we employ this earth-bound low gravity to demonstrate a simple mechanical gyroscope with sensitivity already comparable to that achieved by quantum and military gyroscopes. Our gyroscope can serve as a “shooting range” for the development of precision orbiting gyroscopes that have been a subject of intensive discussions regarding possible tests of general relativity.

Хом’ячок брав безпосередню участь у деяких експериментах з діамагнетичної левітації, за які Андре Ґайм пізніше отримав Шнобелівську премію (а саме за експеримент з левітації жаби).

Про кота Шрьодінґера

2010-03-12T23:24:08Z

Напевно, багато з вас чули про так званого кота Шрьодінґера: у коробці знаходиться кіт і замкнена склянка з отрутою. Збоку прикріплений лічильник Гейґера, в якому знаходиться якась радіоактивна хуйня, в якої за годину з ймовірністю 1/2 один атом або розпадеться, або ні. Якщо розпадеться, то контакти у лічильника Гейґера замикаються, чим замикається електричне коло, яке вмикає молоток, який розбиває шклянку з отрутою, і кіт помирає. Отже, з ймовірністю 1/2 кіт у коробці може померти, а може ні.

Так от, зовнішній спостерігач не може знати, мертвий кіт у коробці, чи живий, поки він її не відкриє. І квантова механіка (точніше, її інтерпретація, яка називається копенгаґенською) стверджує, що поки ми не відкрили коробку, кіт є одночасно і живим, і мертвим. Це правда: хвильова функція кота — математичний об’єкт, який містить повну інформацію про всі характеристики цієї тварини — є сумою двох котостанів, що відповідають живому і мертвому коту:

|кіт, життя> = |кіт, живий> + |кіт, мертвий>

Я тут от про що подумав: зовсім неправильно робити на підставі цього висновок, що кіт є і живий, і мертвий. Правильно — це ствердити, що половина кота — жива, а друга половина — мертва. Тому що здоровий глузд каже, що повинна виконуватися умова:

<кіт, живий|кіт, мертвий> = <кіт, мертвий|кіт, живий> = 0,
<кіт, живий|кіт, живий> = <кіт, мертвий|кіт, мертвий> = 1/2

Це випливає безпосередньо з факту нормалізації функції кота (=сума ймовірностей всіх його станів є одиницею, що логічно):

<кіт, життя|кіт, життя> = 1,
(<кіт, живий|+<кіт, мертвий|)(|кіт, живий> + |кіт, мертвий>) = <кіт, живий|кіт, живий> + <кіт, мертвий|кіт, мертвий> + <кіт, живий|кіт, мертвий> + <кіт, мертвий|кіт, живий> = 1

Таким чином, рівно половина густини заряду (а з ним і маси) кота є в живому стані, і рівно половина — в мертвому. Грубо кажучи, якщо у нас 5-кілограмовий кіт, то в коробці він розділиться на двох ідентичний клонів: 2.5-кілограмового мертвого себе і 2.5-кілограмового живого, з абсолютно однаковим виглядом. Я тут вам трохи прибріхую, бо з масою то не все так просто насправді, але оскільки це популярний пост у блозі, а не стаття в науковому журналі, то я собі дозволю таку вільність.

І от, коли ви цю коробку відчиняєте, кіт відразу матеріалізується у 5-кілограмового або живого себе, або мертвого.

Це ви думаєте, я вам зараз якісь математичні пєрдоли розповідаю, які не мають стосунку до реальності? А от ніхуя, я з таким практично щодня стикаюся, бо займаюся зараз метал-гідридами. В яких є атоми водню у кристалічній ґратці. А в атомі водню — один єдиний нещасний електрон, який знаходиться на орбіталі 1s. І може мати спін або +1/2 (або, як кажуть, спін догори), або –1/2. З абсолютно рівною ймовірністю. І от якщо ви порахуєте, як розподілений цей єдиний електрон у просторі, якщо розв’яжете рівняння Дірака для цього випадку, то ви виявите, що півелектрона має спін догори, а півелектрона — спін донизу. І так буде доти, доки якийсь експериментатор не сунеться ~~своїми брудними лапами~~ цей спін поміряти. Але цим він втручається в об’єкт вимірювання, й робить так, що електрон локалізується в якомусь одному стані — або зі спіном догори, або зі спіном донизу.

Отакі пироги.

Наука, імітація науки та псевдонаука

2010-03-12T16:51:29Z

Не писав би про це, якби не пост американського фізика під назвою «A Crackpot In Russia»:

«
Well, I'm sure there are more than just one crackpot in Russia. Still, Viktor Petrik is kinda special and seems to have been able to fool a lot of influential people in Russia and outside of it.
»

Тут дійсно унікальний випадок: людина придумала якусь маячню (якийсь фільтр, який з радіоактивної води робить питну (!)) і зуміла знайти підтримку впливового політика (віце-спікера Думи, здається), який наїхав на «старих пердунів» з академії наук. Не пам’ятаю, чим історія закінчилася, але РАН врятувало тільки те, що їхню комісію з псевдонауки утворив покійний Віталій Ґінзбурґ, який є Нобелівським лавреатом. Оскільки нобелівських лавреатів у совку поважають, цю мракобісну атаку було відбито.

І тут ми знову повертаємось до того, чому люди, які не тямлять у науці, повинні вірити саме нам, справжнім науковцям, а не шарлатанам? Чи не є ми мафією, яка імітує наукову діяльність, тримається за свої крісла, а тому не пускає «чужих»? Спробую ще раз підняти це питання, бо це важливо. Мене просто тягне блювати від тієї кількості псевдонаукової маячні, що публікується в пресі у нас і в Росії. Чому ж у СРСР — країні, що запустила людину в космос — було стільки псевдонаукової маячні? І досі є? Тут є кілька причин:
— Закритість науки від преси. Колись це було зв’язане з секретністю, а зараз просто науковці не звикли працювати з журналістами. Де коментарі від спеціалістів про колайдер, про зсув земної осі, про свинячий грип? Я б може і надавав такі коментарі, але я поки що з точки зору статусу ніхто, тому обмежуюсь цим блогом. У Польщі з цим набагато краще, бо науковці з пресою спілкуються активно, й будь-яке мракобісся викликає досить бурхливу публічну реакцію в науковому середовищі,,
— Мракобісся серед науковців. Гроші у СРСР на науку виділялися настільки неконтрольовано, і там було стільки якщо не корупції, то блату, що це призвело до створення десятків інститутів пиздобольства. Та навіть у нормальних інститутах можна було імітувати корисну діяльність і отримувати за це гроші. Крім нормальних науковців, у академічному середовищі не бракувало тих, хто з наукою не зв’язаний ніяк. Що в результаті? В результаті маємо докторів наук, що на повному серйозі розповідають про телепатію і торсійні поля,,
— Традиційна недовіра населення до влади, яка відправляла їх у концтабори, приховувала Чорнобильську трагедію етц. Науковців, таким чином, асоціюють з владою і політиками, і тому їм не довіряють. Звідси довіра до шарлатанів, яким «не дають запустити своє мегавідкриття злі ЗОҐи з Академії наук».

Отже, чим відрізняється наукова теорія від псевдонаукової?
Відразу відповім, що не її правдивістю. Наукова теорія може бути абсолютно хибною, але при цьому бути науковою. Наприклад, славнозвісна модель ефіру чи модель атома у вигляді пирога — це хибні теорії, які вивчають лише для історії, але вони наукові. Наукові, тобто:
— базуються на фактах або на простих і зрозумілих постулатах,
— не містять логічних суперечностей,
— якщо вони суперечать певним фактам, то мають чітко окреслені межі застосування, в яких ці факти не проявляються,
— якщо вони суперечать іншим загальноприйнятим теоріям, то повинні містити в собі розв’язки цих суперечностей,
— нарешті, їх можна зрозуміти.

Звісно, не всі теорії задовільняють ці критерії, але, думаю, ніхто не буде сперечатися, що ці критерії є логічними і доцільними. Тут можна ось з чим порівняти. Візьмемо два тексти:

1. Комсомольськ — місто обласного підпорядкування в Полтавській області. Дата заснування міста - 29 листопада 1960 року. Статус міста районного підпорядкування одержано 24 квітня 1972 року (до цього місто називалося поселення міського типу Комсомольське). Статус міста обласного підпорядкування одержано 6 квітня 1977 року. Місто Комсомольськ розташоване на лівому березі р.Дніпро, на відстані 16 км від міста Кременчука і 90 км від обласного центру — Полтави.

2. Інформація в культурі корелює з рефлекцією, якби Василь відцідила відро в Порохову вежу, то електрон атомне ядро, як Панас телят возив. Кріологія має то з молоком, що каша вариться до обіду, як рілля і колгоспник зелений. Чому кролик айпод розлив на столі, неначе кривавий дискурс м’ясокомбінату? Я знаю питання: істина — борщ. Слава навіки обласні контрольована віками.

3. Вода тепло нінзя черепашка відро лити моросити в у трава ніч вітер крапля село колгосп відро область рілля поведінка у сон — мести стріла гімно вкладати різьбити прикметник зеленіти журнал Катар сервер творити стопа.

4. Апролрпі іл ло — аовлдфж толтолвтв оіолір Пворіц лцілтв лцоів ц. Раол д длвт тооотів лтлауїїїї ліьівлілв аваомта; алваооларпі: «Куіррл жілддлд?» — алоллі Ажііжісмми. Молатм аороврав іоцгут отабьабп кталу ауд т Ваапдв адіжцужакд — папаро. Пвллді жєє ц льалв дльлдьалд аьлдвьлдьі Ажжжєжвдльмлаьлаь валвьлдьвапр.

Перший є текстом українською мовою, що має певну інформацію. Другий текст теж ніби є текстом українською мовою, але ніякої інформації в ньому не міститься. Такий текст зазвичай генерують комп’ютерні роботи, а в деяких випадках — психічно хворі люди. Хоч він і виглядає здалеку, як осмислений, спроба зрозуміти його викликає вибух мозку. Третій текст є просто випадковим набором слів і навіть на перший погляд не здається осмисленим. Однак, кожне окреме слово має сенс. Останній текст є випадковим набором літер української абетки, зверстаний так, ніби складається з речень невідомою нам мовою.

Як усі чотири тексти сприйме американець, що не знає кирилиці? Він усі потрактує як «Russian», бо і звідки б йому знати, що в текстах 2–4 — маячня? Які б ви аргументи навели, щоб переконати його в цьому? А якби він сказав, що у нього є друг — професор Калтеху, який два роки в Москві прожив, і він точно знає, що текст №3 — це осмислений текст російською про кохання Васілія і Альони? Тепер ви розумієте, наскільки складним є завдання науковця переконати когось у тому, що маячня є маячнею. Ну, варіанту №4 я в пресі не бачив, більшість є близькою до варіанту №2 або №3.

Авжеж, в середовищі науковців є суперечки і дискусії. Але вони всі, як і холівари в ЖЖ, відбуваються на зрозумілій всім мові. А коли читаєш щось таке, то мозок вибухає. А ті, хто пустив це в друк, певно і не підозрюють, яка там написана маячня (а ля текст №1).

Наукова імітація
Наукова імітація — це річ складніша, ніж псевдонаука, бо для того, щоб її розпізнати, недостатньо закінчити університет, треба бути спеціалістом у конкретній галузі. Боротися з нею значно складніше через це (та й нема в цьому сенсу), тому якась частина публічних грошей, що виділяється на науку, так чи інакше фінансує імітацію. Проблема в тому, що неможливо сформулювати чіткі критерії, що є імітацією, а що ні, і тому якщо спробувати з нею боротися, то є шанс зарубити й справжню науку. Головне — це те, щоб імітатори не захопили всі фінансові потоки, й ділилися з тими, хто робить справжню науку.

У СРСР контролем за науковцями займалася Академія наук, яка була (і є) закритим клубом, куди можна потрапили лише за рішенням більшості дійсних членів Академії. Ця система так-сяк фільтрувала ну зовсім мракобісних науковців, але призвела до того, що АН стала закритим клубом старих пердунів, які наукою давно не займаються, і абсолютно всі є імітаторами, крім хіба що кількох. А справжні науковці так членами АН і не стали.

На Заході натомість науковця оцінюють інакше: за його публікаціями в крутих рецензованих журналах та за його кількістю цитувань. Твої регалії, титули, членство в Індонезійському математичному товаристві та інші брязкальця не мають жодного значення. Вважається, що якщо ти робиш щось сенсовне, себто не імітацію, то на тебе будуть посилатися науковці в інших працях — буде зростати твій індекс цитування. Крім того, свій індекс цитування має кожен науковий журнал, який складається з кількості цитувань всіх його статей. Відповідно, якщо ти маєш статтю в журналі з більшим індексом цитування (він називається фактором впливу журналу, або імпакт-фактором), твоя «карма» є більшою, і в тебе більше шансів отримати роботу в престижному закладі та гроші на проекти. Ця система оцінки науковців виявилась більш життєдайною, ніж радянська, і використовується у більшості цивілізованих країн. Однак, і вона має купу «дірок», які дозволяють імітувати наукову діяльність і вважатися крутим науковцем. Але, як то кажуть, кращої наразі не придумали.

Отже, як би вам показати, як відрізнити науку від імітації? Порівняємо два, на перший погляд, однакові графіки уявної частини діелектричної проникності гідриду магнію:

Спижжено з Phys. Rev. B 75, 035204 (2007)

Спижжено з J. App. Phys. 98, 096106 (2005)

Графіки, на перший погляд, ідентичні. Але перший отримано чесним науковим методом, натомість другий — це найобка, автори підігнали графік так, щоб він збігався з експериментом. Ачкільвік, до їх честі, вони про це пишуть просто у підписі. Обидві праці опубліковано в солідних наукових журналах, а їх автори є науковцями.

Як з цим боротися? Та ніяк, бо, як бачите, наукову найобку дуже важко розпізнати, а якщо спробувати хоч якось системно з цим боротися, то під ніж потраплять і нормальні науковці, які придумали щось дуже круте, але не змогли його правильно подати. Тут розсудити може тільки історія: наукова імітація не набуває великої кількості прихильників й узагалі довго не живе.

Невинна

2010-03-11T19:40:28Z

Окружний суд Ґданська відхилив апеляцію прокуратури та визнав мисткиню Дороту Нєзнальську невинною в образі релігійних почуттів. Ціла справа стосується інсталяції «Pasja», яка складалася з хреста, на якому замість Ісуса була світлина чоловічого статевого хуя, і відеоролика, де чоловіки тренуються в тренажерці. За словами мисткині, інсталяція мала порівнювати страждання християн із тими, хто мучиться, піднімаючи щодня штангу:

© Славомір Мєльнік, AG

Вже після закриття виставки сюжет про цю інсталяцію показали у TVN, і після цього кілька депутатів з правої партії LPR написали скаргу до прокуратури. Це було в 2000 році. Суд визнав Дороту Нєзнальську винною в образі релігійних почуттів і надав кару у півроку обмеження свободи. У 2004 році Ґданський окружний суд скасував цей вирок і направив справу до повторного розгляду. Іще 5 років «футболу» між судами та прокуратурою, і ось остаточний вирок — невинна.

У обґрунтуванні вироку суддя каже: «Особи, що почулися ображені, не розумілися на такому мистецтві. Вони володіли інформацією лише про один з елементів інсталяції, а саме про хрест і геніталії.» Також суд визнав сюжет TVN маніпулятивним: «Журналістський матеріал не був ретельним описом інсталяції „Pasja“, але був маніпуляцією емоціями глядачів, здійсненою журналістами каналу TVN».

Про знак заряду

2010-03-10T22:26:40Z

Цукерка всім, хто написав, що електрон має негативний заряд, бо фізики так домовилися. Абсолютно нічого не заважає домовитися про протилежне, і вважати, що електрон має позитивний заряд, але тоді протон повинен мати негативний, щоб з рівнянь випливало, що вони притягуються один до одного. Знак у фізиці має фундаментальне значення: він відповідає за притягання або відштовхування, але слід пам’ятати, що його вибір є відносний. Відносний щодо того, що ми називаємо «нулем». Існує навіть система одиниць, в якій електрон має позитивний заряд — атомні одиниці. До речі, з огляду на те, що саме електрони «склеюють» атоми у тілі докупи, утворюючи хімічні зв’язки, не зрозуміло, чому він повинен мати негативний заряд?

Зі знаками є ще така штука, що існують античастинки — частинки, що мають ту саму масу, але протилежний заряд. Відповідно, в електрона, який би його заряд ми не прийняли, завжди існуватиме його клон, що має протилежний заряд (нагадаю, що протон від електрона відрізняється не тільки зарядом, а й масою, і є у 2000 разів важчий). Існування античастинок спершу було «артефактом» рівняння Дірака, в якому було поєднано квантову механіку та спеціальну теорію відносності. І лише пізніше виявилося, що це рівняння ніразу не є глючним, і антиматерія існує насправді. Так от, такі круті чуваки як Фейнман і Стюкельберґ додумалися взяти це рівняння та повернути в ньому час у інший бік (замінити t на –t, себто зробити час негативним). І що ви думаєте, вийшло? Античастинки стали звичайними частинками, а частинки — античастинками. Що це фізично означає? Означає це те, що частинка яка рухається в протилежний бік у часі (від теперішнього до минулого) автоматично стає античастинкою. Ні, цей факт ніяк не допоможе створити машину часу, а лише стверджує що така машина є теоретично можливою. Ачкільвік, немає жодного рівняння фізики, яке б безпосередньо забороняло рух у часі в обидва боки.

Краківський центик

2010-03-10T16:24:23Z

У часи монархії Габсбурґів, коли Краків був спершу окремою республікою, а пізніше — частиною Королівства Галичини та Володимирії, валютою був гульден, який складався з 60 крейцерів. Крейцери на Галичині називали центами. Звідси походить відомий у Польщі фразеологізм krakowski centuś (краківський центик), який позначає скупу, жадібну людину, якими нібито і були всі галичани, а особливо краків’яни.

Уособленням цього виразу є краківські таксисти з найвищими цінами у Польщі — 2.3 зл за кілометр (у Варшаві десь 1.8 зл).

Ще один цікавий фразеологізм, зв’язаний зі жлобством, це święta krowa (свята корова). Начебто в Польщі немає (майже) індуїстів чи буддистів, але чомусь саме цей вираз є політкоректним аналогом слова «бидло». Свята корова — це людина, що вважає, що їй можна все, і поводить себе відповідним чином. До речі, є чудовий сайт swietekrowy.pl — тут народ викладає фотки автомобілістів, які паркуються так, ніби уся земна куля належить їм:

На світлині — місто Ополє.

Неполіткоректні слова на позначення жлобів і бидла — це burak (буряк), cwaniak і cham. Буряками називають переважно мешканців сіл та малих містечок, а цваняками (це слово є найбільш близьке до нашого «бидло») — мешканців великих міст. Хам (а також — хамідло, хаміско) — зрозуміло, що означає. А от популярне в нас слово «бидло» дуже рідко вживається у його образливому значенні. У Польщі це в першу чергу — велика рогата худоба (див. czerwona rasa bydła).

Negative charge

2010-03-09T15:26:07Z

Повернемося знову до закону Кулона. Є така характеристика у кожного тіла чи частинки, заряд називається. Заряд буває позитивний і негативний. Позитивний — у протона (+e), негативний — у електрона (–e). Питання, яке насувається відразу: а чому не навпаки? Може електрон мати позитивний заряд, а протон — негативний?

Звідки ми взагалі знаємо, що електрон має негативний заряд, а не позитивний?

Відразу зазначу, що мені не йдеться про антиматерію. Бо її існування породжує наступне питання: а чому позитрон має позитивний заряд, а електрон негативний, а не навпаки? Тому пропоную антиматерію не чіпати в цій задачі.

Правильні відповіді екрануватимуться.

Німецкі мєнти тероризують чехів

2010-03-08T20:04:30Z

Після того, як Чехія повністю зняла кримінальну відповідальність за зберігання незначної кількості наркотиків, німецькі мєнти йобнулись головою, і стали контролювати практично увесь транспорт з чеськими номерами. Як повідомляє «Ґазета», німецька поліція шукає наркотики, часто з цією метою роздягаючи людей до нижньої білизни та беручи сечу на аналіз просто на дорозі. Практично усі рейсові автобуси ретельно перевіряються і обшукуються довгий час.

Так що, якщо ви зберетеся поїхати до цієї казкової країни, не їдьте через Чехію.

noddeat @ 2010-03-08T17:13:00

2010-03-08T16:13:58Z

Хтів я тут щось дуже вумне написати. Наприклад, про історію сьогоднішнього свята. Або про те, як його святкують у ЦЕРНі з метою відзначити вклад жінок у розвиток фізики частинок. Або про вчорашню феміністську Маніфу на краківському Ринку (контрманіфестація наці-довбойобів з гаслами «Баби, до роботи!» included). Або про те, що в Президії НАН України є аж одна жінка (з 27 членів), і та економіст, а серед дійсних членів НАН за всю її історію (з 1918 року) жінок є бодай десяток, включно з покійною Оленою Пчілкою.

Але впадло. Тому просто: «Дівчата, дякую, що ви є! Нехай вас буде більше. І скрізь.»

Лемківська мова

2010-03-06T22:26:58Z

Дякуючи master_genie , надибав на підручник русинської (лемківської) мови для англомовних. Нарешті тепер я знатиму, як правильно читати ті написи, які зустрів минулого року в Криниці. Отже, лемківська мова використовує алфавіт, який називається максимовичівкою та має кілька відмінностей від українського алфавіту — кулішівки:
— літери «ї» немає. Замість неї є літера «ять», як читається як «ї» на початку складу та як «і» всередині складу (себто, одночасно виконує функцію і «ї», і м’якого «і»),,
— літери «і», «и» та «ы» позначають три різні звуки. «І» — твердіша за українське «і», але м’якше за українське «и», «и» та «ы» в принципі відповідають українському «и», але «ы» трохи твердіше (десь може як російське),,
— замість апострофа — твердий знак, як у російській мові,
— «і», що чергується з «о» та «е» колись позначали літерами з «дашком» — ô, ê. Ці літери читаються як тверде «і». Зараз їх не уживають, здається.

Як виглядає текст цією мовою, можна подивитися тут:

Останній абзац першої сторінки, якщо його переписати кулішівкою, виглядатиме так:
Дорогі діточки! Я знаю, що якраз той, на кого сеся стаття односиться, не буде єї читати, бо той, кто до школи не ходить, той и не читає. Але ви, котрі будете єї читати, перечитайте й тим, котрі не хотять ходити до школи, щоби знали що кому они шкодять опусканєм школи. Скажіть до них, що коли не будуть ходити до школи, ви их на все вилючите з свойого товариства, бо они вам шкодять.

P. S. Я наполягаю на тому, щоб лемків називати лемками, а мову їхню — лемківську, хоча й на Закарпатті та в Словаччині вони називаються русинами. З огляду на те, що русинами колись називалися всі українці, що мешкали на теренах Австро-Угорської імперії, а лише частина з них розмовляла (і досі розмовляє) цією мовою. І з огляду на те, що на Галичині та в Польщі, де їх лишилося найбільше, вони називаються лемками. З іншого боку, в англійській мові лемки називаються Rusyns, а їх мова — Rusyn або Ruthenian, що в принципі добре, бо в англійській мові плутанини термінів нема.

Propiska

2010-03-04T22:42:31Z

http://en.wikipedia.org/wiki/Propiska

Вірменська польська

2010-03-04T22:00:16Z

Хочемо замовити сервак, треба дізнатися, скіко він буде коштувати. Дзвоню в компутерну фірму, яка обслуговує наш інститут, прошу з’єднати з хандльовцем (продажником):
— Конрад Батькович, слухаю.
— Доброго дня, я хочу замовити сервер в корпусі таувер з двома кор квадами, 16 ґіґа раму і двома твердими дисками на 500 ґіґ. Скільки такий буде коштувати?
— Еее... пан Хачатурян?

Моя публічна RSS-стрічка

2010-03-04T19:06:14Z

master_genie регулярно публікує в себе каталог сцилок, де ділиться, що можна цікавого почитати в інтернетах. expialidociouz натомість став публікувати піарні пости. Час від часу цікавими посиланнями ділюся і я в цьому блозі. Однак, до RSS-стрічки потрапляє багато цікавого, чим би хотілося поділитися, а написати про це немає часу. Геніальні творці Ґуґлорідера придумали для цього механізм, який називається Shared items. Тицьнувши на кнопочку «поділитися», я роблю будь-який пост із своєї приватної RSS-стрічки публічним, і його можуть переглянути всі, хто слідкує за моєю публічною стрічкою.

Результат можна побачити тут (посилання буде завжди висіти в профілі): https://www.google.com/reader/shared/08420134338723028879
Деякі пости містять мої нотатки, в яких як правило буде написано, про що цей пост. Тематика постів моєї публічної RSS-стрічки буде приблизно такою, як і зараз — наука (точніше, науково-популярні пости), технології, ІТ: наприклад, з того, що там є зараз, рекомендую почитати про наукові картинки дня, фізику цунамі, про зсув земної осі внаслідок землетрусу в Чілі, про новий атомний годинник.

Додати цю стрічку можна в будь-який RSS-переглядач. Власники платних акаунтів у ЖЖ можуть зробити з цієї стрічки синдикований акаунт, який можна зафрендити.

Адронний колайдер versus зіштовхувач гадронів

2010-03-02T17:41:54Z

У цьому пості я поясню, чому я користуюся терміном «зіштовхувач гадронів» замість «усталеного» «адронний колайдер». Ну, в двох словах: ви не повірите, але hadron collider англійською мовою означає саме зіштовхувач гадронів. А зараз детальніше.

Чому зіштовхувач, а не колайдер?
Наукова та технічна термінологія — це флагман запозичень з тих мов, які вважаються міжнародними або колись ними були. Зокрема, наукова термінологія містить пласт слів з давньогрецької, латини, французької, німецької. Нині міжнародною мовою та основною науковою мовою є англійська, тож не дивно, що чимало понять з’являються спершу саме у цій мові, а потім інші мови або запозичують його, або пробують перекласти. Наукова мова повинна містити якомога менше омонімів, бути точною, логічною та лаконічною. Ці суворі вимоги відрізняють її від мови побутової, і саме тому в науковій мові є так багато запозичень. Тим не менше, деякі поняття варто перекладати для кращого розуміння того, що вони означають. Такі поняття, як коливання, хвилі, частинка, збурення, потік, ґратка викликають у мозку певні асоціації, яких не виникає, якщо б ці поняття називалися оссілейшенами, вейвами, партіклами, пьортурбейшенами, флаксами чи леттісами. Навпротивагу, такі слова, як фотон, фонон, солітон, диполь є «чужими» і для англійської мови, а тому перекладати їх не треба.

Отож, на мою думку, слово «колайдер» належить перекласти. По-перше, в нас вже є усталений термін «прискорювач» — це прилад, що прискорює частинки. Зіштовхувач (collider) — це прилад, який прискорює і зіштовхує частинки. Зіткнення частинок в українській науковій термінології називається зіткненням, а прискорення — прискоренням. У англійській мові accelerator accelerates і в результаті його дії частинки набувають acceleration. Collider, в свою чергу, collides, і в результаті маємо collision — зіткнення. Ряд зіштовхувач—зіткнення більш зрозумілий, ніж колайдер—зіткнення.

Чому гадронів, а не адронів?
В оригіналі — hadron. Відсутність літери «h» ми запозичили з російської через французьку, де ця літера не читається. Утім, це мої власні преференції, більшість народу кажу «адрон». Гадрони — це частинки, які складаються з кварків, з’єднаних сильними взаємодіями. Вони, в свою чергу, поділяються на мезони, які складаються з одного кварку та одного антикварку, та баріони, які складаються з трьох кварків. До найбільш відомих (і заразом стабільних) баріонів належать протон і нейтрон — складові атомного ядра.

Чому зіштовхувач гадронів, а не гадронний зіштовхувач?
Саме тому, чому кажуть «прискорювач частинок», а не «частинковий прискорювач», «імплантатор йонів», а не «йонний імплантатор», «генератор матюків», а не «матюковий генератор». Навпротивагу, кажуть «електронний мікроскоп», а не «мікроскоп електронів», «фононний лайзер», а не «лайзер фононів».

Вловили різницю? У прискорювачі частинок частинки є основним об’єктом дослідження («піддослідним кроликом»), тоді як прискорюються вони за допомогою електромагнітного поля. Навпротивагу, у електронному мікроскопі ми досліджуємо не електрони, а той об’єкт, на якому вони розсіюються і дають нам його світлину. У зіштовхувачі гадронів протони є не інструментом, а об’єктом дослідження, тому некоректно його називати гадронним зіштовхувачем.

Звісно, я свідомий того, що з цього правила є винятки. Однак не варто їх плодити. Варто правильно передавати граматичні конструкції англійської мови відповідними українськими еквівалентами.

І нарешті, чому LHC, а не ВЗГ?
Перекладати абревіатури — це рагульство. Абревіатура — це власна назва, і перекладати її не треба. Максимум — транслітерувати. Ми ж не перекладаємо такі абревіатури як HP, IBM чи Intel.

Великий зіштовхувач гадронів: історія від 1977 року до наших днів

2010-03-01T15:45:52Z

Іґорь Іванов опублікував у себе пост про історію Великого зіштовхувача гадронів. Починається вона з 70-х років, коли в ЦЕРНі* вирішують копати 30-кілометровий тунель для Великого електрон-позитронного зіштовхувача (Large Electron-Positron Collider, LEP). Тоді ж вирішують, що тунель треба побудувати з «запасом», аби в майбутньому можна було в ньому ж зробити зіштовхувач гадронів.

У 1985 році тунель віддають в експлуатацію для LEP-а. Тунель цей знаходиться на території Швейцарії та Франції, біля Женеви. Довжина тунелю, що знаходиться на глибині 175 м під землею — 27 км, ширина — 3.8 м. За словами Іванова, будівництво тунелю зайняло понад половину усього бюджету прискорювача LEP, так що рішення побудувати його «з запасом» було правильним і в майбутньому суттєво зекономило кошти на будівництво LHC. Ось так цей тунель виглядає зараз:

Світло-рожева лінія — то швейцарсько-французький кордон. Тепер, коли Швейцарія увійшла до Шенґенської зони, працівникам Центру більше не треба проходити паспортний контроль. Зелене кільце — основний тунель, де протони прискорюються до максимальної енергії 14 TeV та зіштовхуються між собою, синє кільце — це так званий тунель SPS (Super-Proton Synchrotron). Це в ньому протон починає свій шлях і прискорюється до енергії 0.45 TeV, після чого впорскується в зелений тунель. Капітан Очевидність підказує, що для того, щоб частинки зіткнулися між собою, треба один протон пустити за годинниковою стрілкою, а другий — йому назустріч. Це власне і робиться за допомогою цього допоміжного прискорювача. У зеленому тунелі, в свою чергу, знаходяться чотири детектори — ATLAS, CMS, ALICE та LHCb, які «ловлять» те, що отрималося після зіткнення двох протонів.

Але повернімося до історії. Отже, в 1992 році ЦЕРН остаточно затверджує рішення про будівництво Великого зіштовхувача гадронів у тунелі LEP-а:

Ще два роки ідуть на всяку бюрократичну хуєту, і в 1994 остаточно ухвалюється рішення про демонтаж LEP-а та початок будівництва LHC. Прискорюються протони у тунелі будуть, звісно, за допомогою електромагнітного поля, яке генеруватимуть отакі дипольні магнітики:

Грудень 1997 року. Перший магнітик довжиною 15 метрів привозять до ЦЕРНу з Італії:

1998 рік. Розпочалися будівельні роботи на місці, де повстане детектор ATLAS:

У грудні 2000 року почався демонтаж LEP-а, щоб на його місці встановити LHC:

Так виглядав тунель під час демонтажу:

2001 рік. Тим часом ~~кроти~~ будівельники докопали допоміжний прискорювальний тунель і з’єднали його з основним тунелем:

Тоді ж у ЦЕРНі було збудовано суперкомп’ютер для обробки даних з майбутнього зіштовхувача. Цей суперкомп’ютер об’єднаний у європейський ґрід — загальноєвропейську мережу обчислювальних центрів, яка займатиметься обробкою даних спільно з ЦЕРН-ом:

2003 рік. У тунелі починаються праці над встановленням інсталяції детектора LHCb:

2005 рік. Перший з 1746 магнітиків опускають до тунелю та встановлюють на своєму місці:

А останній магнітик опустився в тунель у 2007 році:

2008 рік. Останній з 15 шматків детектора CMS опускають до тунелю:

10 вересня 2008 року — запущено перші два пучки частинок у тунелі. За ними спостерігають на моніторах у Центрі керування (CERN Control Center):

Цю частину історії LHC можна переглянути в ролику «LHC milestones». Що було далі? 19 вересня 2008 року у зіштовхувачі сталася аварія: через коротке замикання у секторах 3 та 4 зупинилося понад 100 магнітів (стався так званий magnet quench). Щось там розплавилося, і з тунелю витікло 6 тон рідкого гелію, що ці магніти охолоджували, а температура в секторах підвищилась до 100 К (–173 °С). Щоб то все пофіксити і назад охолодити до робочої температури (4 К чи щось таке), пішло кілька місяців + вирішили зупинити зіштовхувач і ще раз все перевірити. Коротше, до листопада 2009 року зіштовхувач не працював.

Однак, незважаючи на це все, 26 жовтня 2008 року відбулася офіційна церемонія інавґурації LHC за участю президента Швейцарії, прем’єр-міністра Франції та інших політиків:

Нарешті, 20 листопада 2009 зіштовхувач знову запрацював, а вже 30 листопада став найпотужнішим прискорювачем частинок у світі, досягнувши енергії зіткнень 1.18 TeV. До цього ним був американський прискорювач Теватрон з максимальною енергією 0.98 TeV. Зараз прискорювач готують до зіштовхувань на енергії 3.5 TeV, а вже за два роки він має досягнути своєї максимальної енергії зіткнень — 14 TeV.

Що тут можна сказати? Великий зіштовхувач гадронів — це найбільш крута річ, створена цією цивілізацією, зокрема найбільш крута річ, створена європейською цивілізацією. При чому, на відміну від тетраедрів у Єгипті, створена не рабською працею, а за допомогою добровільної та гідно оплачуваної співпраці науковців та інженерів з усієї Європи та світу, частково також — і працею українських науковців.

Тунель великого зіштовхувача гадронів з висоти пташиного польоту. Кільцями позначено детектори та допоміжний прискорювальний тунель (SPS).

До речі, через років так десять LHC хотять проапгрейдити до Дуже великого зіштовхувача гадронів або Надвеликого зіштовхувача гадронів.

Всі світлини взято з CERN Document Server.

Посилання по темі:
Офіційна сторінка LHC,,
LHC Rap — у доступній формі пояснено про всі експерименти в LHC,,
LHC Milestones 1977 - 2008 — відео, з якого я нарізав скріншотів, і яке стало основою для цього посту,,
Les métiers du CERN : L'éléctricité au CERN, tout un réseau! — французькомовний ролик про електрику в ЦЕРНі,,
CERN на твітері
CERN Courrier — офіційний журнал ЦЕРНу, з якого можна дізнатися найсвіжішу інформацію про зіштовхувач.

______________________
* Назва CERN походить з французького Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire — Європейська рада з ядерних досліджень. Так називалася утворена в 1952 році організація, що мала створити у Європі світовий центр з ядерної фізики. У 1954 цей центр з’явився і отримав назву Organisation Européen pour la Recherche Nucléaire — Європейська організація з ядерних досліджень ЦЕРН. Після створення центру Раду було, по суті, розпущено, але досьогодні Центр послуговується саме оригінальною назвою — CERN (повністю — CERN Organisation Européen pour la Recherche Nucléaire). Як і всі інші наукові інституції у світі, що містять прикметник «ядерний» у своїй назві, Центр не займається ядерною фізикою і не має ніякого стосунку до ядерної енергетики. Його мета — дослідження фізики фундаментальних (елементарних) частинок та фундаментальних взаємодій, коротше, вивчення фундаменту, з якого збудований наш Всесвіт.

Сон

2010-02-28T11:37:29Z

— Дзеркалка від мильнички відрізняється тільки тим, що вміє швидко знімати, — сказав я, намагаючи сфоткати своєю мильничкою небо, на якому одночасно виднілося і Сонце, і Місяць.
— Дзеркалка? Так.

У певний момент я, не маючи нічого на увазі, підійшов до неї ззаду і обійняв. Вона підняла голову і легенько поцілувала мене в губи. «Хоч би її хлопець не побачив»,— подумав я і пішов собі далі. Через деякий час він підійшов до мене і суворо сказав:
— Нам надо поговорить.

Зуби стиснулися, стало дуже соромно.
— Юра, ты знаешь, я всегда был честным с тобой. Ты тоже иногда пробуешь быть честным...

Я не дослухав, бо від сорому хотів провалитися крізь землю. Мені жахливо стало від однієї думки, що він перестане мене поважати (а він вже перестав), і я намагався придумувати в голові якісь виправдання і вголос трансформувати їх у вибачення. Нарешті, я видавив з себе:
— Ні, ну ти подумай, якщо я справді хотів би її звабити, чи став би я це робити тут, у твоїй присутності? Чи став би я це робити на твоїх очах, знаючи, що отримаю за це в табло?

На слові «табло» він почав сміятися. Здається, пробачив.

Сука блять, що це за сни мені сняться, та йоб же ж твою мать! І ще й з реальними людьми (не скажу хто, бо соромно) у головній ролі!

Польські фразеологізми

2010-02-27T00:15:15Z

Пропоную вашій увазі кілька гарних фразеологізмів. В дужках подаю дослівний переклад.

Jeśli nie wiadomo o co chodzi, to chodzi o kasę (Якщо невідомо, про що йдеться, то йдеться про бабло) — так часто коментують якусь хитровиїбану історію, де хрін зрозумієш, хто винен, а хто ні, або якийсь хитровиїбаний новий закон з незрозумілою мотивацією і т.п.

Wylecieć na zbity pysk (Вилетіти на побиту пику) — втратити роботу через якусь тяжку провину («вилетіти з роботи»).

Ale jaja! (Оце так яйця!) — пиздець який!, — або — охуїти!

Wszyscy rzygali, tylko pan kapitan wymiotował (Всі блювали, тільки пан капітан вивертав вміст свого шлунку) — ну, ви зрозуміли, про що йдеться. Це коментар до якогось такого неприємного дійства, де один з учасників намагається зробити вигляд, що він у ньому не брав участі.

Zrobić z dupy jesień Średniowiecza (зробити з дупи осінь Середньовіччя) — виїбати в усі дірки. Про походження цього фразеологізму я колись писав. Слово «виїбати» тут можна розуміти як у переносному, так і в буквальному значенні. Останнє стосується, наприклад, долі ґвалтівника, що потрапляє до в’язниці.

Jak cholera (як холера) — дуже. Здається, в українській мові теж є такий вислів. «Довгий, як холєра» = «дуже довгий» і т.п. В деяких випадках замість «дуже» варто перекласти як «пиздець як».

Bujda na resorach (брехня на ресорах) — маячня, феєрична брехня, нісенітниця. Ресора — це така пружна хуйовина, за допомогою якої автомобіль з’єднаний з віссю колес. Її призначення — пом’якшувати біль в дупі, що виникає від пересування українськими автобанами. Взагалі, вже само слово bujda означає якусь особливо брехливу брехню, на відміну від kłamstwo — це просто брехня. Прикріплення буйди до ресор, відтак, додає виразу ще підсилення.

Wolnoamerykanka (вільноамериканка) — одне із значень цього слова — це бій без правил. Однак нас цікавить інше значення — взагалі будь-яка ситуація, коли немає ніяких правил, і кожен робить, що хоче. Можна із застереженням це перекласти як свавілля. Деякі носії мови вважають, що треба писати це як wolna amerykanka. Так от, ніхуя подібного.

Wszystkiemu są winni żydzi i cykliści (в усьому винні євреї та велосипедисти) — вживається, коли когось абсурдно звинувачують в якихось проблемах і роблять цапа-відбувайла, або під час пошуку відповіді на питання «а хто ж винен, що...»

Dać komuś wolną rękę (дати комусь вільну руку) — дозволити самостійно виконувати своє завдання, не перешкоджати у якійсь праці, або дозволити робити все, що заманеться.

Robić w konia (робити в коня) — робити з когось дурня, нахабно брехати.

Mieć ręce i nogi (мати руки і ноги) — мати сенс, бути доцільним. Наприклад, так можна сказати про стан дисертації чи статті. Якщо вона має руки і ноги, то значить, що близька до завершення.

Отут ще більше. Наприклад, є чудовий фразеологізм «немає хуя на селі», який означає «навіть не думай про це» або «нема жартів». Однак, я не знаю, чи він справді уживається.

Наукова дискусія

2010-02-23T19:22:05Z

«
The speed of laser light pulses launched from Earth and returned by a retro-reflector on the Moon was calculated from precision round-trip time-of-flight measurements and modeled distances. The measured speed of light (c) in the moving observers rest frame was found to exceed the canonical value c = 299,792,458 m/s by 200+/-10 m/s, just the speed of the observatory along the line-of-sight due to the rotation of the Earth during the measurements. This is a first-order violation of local Lorentz invariance; the speed of light seems to depend on the motion of the observer after all, as in classical wave theory, and implies that a preferred reference frame exists for the propagation of light. However, the present experiment cannot identify the physical system to which such a reference frame might be tied.
»
Daniel Y. Gezari «Lunar Laser Ranging Test of the Invariance of c»
«
We show that the conclusion of a recent experiment [arXiv:0912.3934] that claims to have discovered that "the speed of light seems to depend on the motion of the observer" is wrong.
»
Jerrold Franklin «The invariance of the speed of light»

Via Physics and Physisists.

Закон збереження енергії й теорія відносності

2010-02-22T23:25:26Z

Пост під назвою «Energy is Not Conserved» міг би бути черговим сенсаційним заголовком для жовтої преси. Там доволі просто пояснюється та річ, яку часто оминають увагою: у загальній теорії відносності енергія не зберігається. В двох словах йдеться ось про що: закон збереження енергії закладає, що кількість енергії у Всесвіті є величиною сталою. Скільки Господь-Аллах-Єгова-Будда-Зевс-Ктулху «відсипав» свого часу, стільки є, і ні міліграма більше чи менше. На цьому законі базується вся сучасна фізика, і наразі немає жодних підстав вважати, що він не діє. Завдяки магічній формулі E=mc² ми знаємо, що енергія може переходити в масу і навпаки, тому закон збереження маси не діє, а закон збереження енергії — діє.

Це все пиздато працює, поки простір і час статичні, як двері військового комісаріату. Однак у загальній теорії відносності так не є. Простір-час у цій теорії є динамічним і зокрема змінюється під час різного кшалту взаємодій. Дії будь-яких сил взаємодії в теорії відносності розглядаються як викривлення часу-простору. Енергія частинки, що потрапляє в такий викривлений час-простір, змінюється, тупо за рахунок зміни його форми, і тому не зберігається.

Це легко уявити, захуяривши камінь в небо: він буде рухатися за параболою, і, звісно, його кінетична енергія сталою не буде, власне, за рахунок дії ґравітаційного поля Землі. Баланс енергії для цієї задачі всі писали ще в школі: кожна зміна кінетичної енергії врівноважується (чи то пак, відбувається за рахунок) зміною енергії потенціальної, яка залежить від висоти. В теорії відносності ця потенціальна енергія засовується в геометрію простору, от і все.

Без бумажки ты...

2010-02-21T17:28:59Z

В Академії ім. Карла Маркса (КМА) чергові креативні інновації:

«
Олександрові Івашині заборонено викладати в магістеріумі Києво-Могилянської академії виключно на підставі того, що в нього нема вченого ступеня кандидата наук.
Незважаючи на те, що про цього викладача ходять легенди.

Незважаючи на те, що він - гордість і окpаса місцевої кафедри культурології.
Незважаючи на те, що всі знають, скільки коштує корочка кандидата.

Єдиний спосіб виразити незгоду з цим уїбанським рішенням - підписатись тут.
»

Незважаючи на весь пиздець нашого законодавства щодо ступенів і прав, які вони дають, акурат для викладання в університеті науковий ступінь не потрібен — це внутрішнє розпорядження адміністрації університету, яка методично, починаючи з року так 1998 (чи раніше?) робить все можливе, щоб цей університет зійшов на пси й перетворився на ПТУ. Оскільки всі інші університети теж деґрадують з такою ж швидкістю в бік ПТУ, Могилянка все ще залишається одним з найкращих ~~ПТУ~~ вишів країни, чим її адміністрація й виправдовує будь-який совок.

До речі, є цікавий сайт antisemester.org.ua — протест проти впровадження семестрової системи.

Бавдлеризація

2010-02-20T14:42:31Z

Виявляється, є спеціальний термін на позначення того типу цензури, коли з художнього твору вирізаються матюки, еротичні сцени та інші аетажемогутувідєтьдєті та ашоонасподумаютвпрілічномобщєствє речі. Бавдлеризація це називається (англ. bowdlerization, і відповідне дієслово to bowdlerize).

Термін походить від прізвища англійського терапевта Томаса Бавдлера, який у 1807 році опублікував відцензуровану версію творів Шекспіра «Family Shakespeare, in which nothing is added to the original text; but those words and expressions are omitted which cannot with propriety be read aloud in a family» («Шекспір для родини, де нічого не додано до оригінального тексту, але пропущено слова і вирази, яких не можна вголос читати у родині»). У цій новій версії Шекспіра зокрема було зроблено такі виправлення:
— У «Гамлеті» смерть Офелії названо «випадковим утопленням», пропущено припущення про те, що вона наклала на себе руки,,
— У «Макбет» фразу «Out, damned spot!» замінено на «Out, crimpson spot!» (моя англійська занадто кепська, щоб це перекласти, пардон),,
— Вигук «О Боже!» («God!») замінено на «О небо!» («Heavens!»),,
— У частині 2 «Генрі IV» повністю вилучено згадку про повію Дол Тіршіт.

Де факто ці виправлення вносила сестра Бавдлера Герріет, але оскільки «не пристало в 19 столітті жінці визнати, що вона це читала і зрозуміла», то «Шекспір для родини» був опублікований під іменем Томаса.

Аналогічним чином Бавдлер відцензурував книгу історика Едварда Ґіббона «Історія занепаду Римської імперії», але вона була менш популярною і була опублікована після смерті.

Бавдлеризація існує і зараз, зокрема під час перекладів голівудських фільмів українською всі англійські матюки замінюють на більш «культурні» слова на кшалт «сучий син» чи «чорт забирай».